До Дня пам'яті жертв політичних репресій
Сьогодні - День пам'яті жертв політичних репресій
Офіційно вважається, що жертвами так званого Великого терору 1937–1938 років стали 198 918 осіб, з яких близько двох третин були засуджені до розстрілу. Решту відправили до так званих виправно-трудових таборів, звідкіля більшість не повернулася.
— Є всі підстави вважати, що насправді під маховик репресій 1937–1938 років потрапило значно більше українців, — вважає історик Володимир Вятрович. — Адже справжню кількість виявлених «петлюрівців» і «буржуазних націоналістів» знало обмежене коло людей. Врешті-решт українців нищили, поміщали до концтаборів не лише наприкінці 30-х, а протягом десятиліть. Хто рахував тих, чий земний шлях скінчився тут, на рідній землі, і тих, хто загинув за тисячі кілометрів од неї? Репресії пройшли всі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Якщо ж взяти до уваги тих, хто загинув голодною смертю внаслідок трьох Голодоморів, що прокотилися минулого століття Україною, то число жертв зашкалюватиме за 10 мільйонів. Як мінімум.
За особистою вказівкою Сталіна заарештованих піддавали тортурам: існувало понад 50 видів катування!
Полковник Сергій Сегеда, доктор історичних наук:
«Коли занурюєшся в суху статистику, що відображає масштаби репресій компартійного режиму проти власного народу, то в жилах кров стигне. А коли знайомишся з долями людей, що потрапили під маховик цих репресій, то на очі виступають сльози. В сьогоднішній путінській росії, де який рік поспіль країною керують ті ж чекісти, не люблять згадувати ті часи. А коли і згадують про злочини сталінського режиму, то обов’язково додають, що «вусатий вождь» був геніальним менеджером, мовляв, прийняв відсталу російську імперію, а залишив її з атомною бомбою. Ну а коли ж йдеться про жертви українців, то зауважують, що репресії торкнулись не лише їх, а й інших народів колишньої радянської імперії. При цьому «забувають», що їхні ідеологи і натхненники перебували не в Києві, а в москві, звідки розсилали директиви і циркуляри, жорстко контролюючи їх виконання.
Наприклад, так званий Великий терор 1937–1938 років започаткував наказ НКВС СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 року. Затвердили цей документ на політбюро ЦК ВКП(б) наступного дня. Він визначав і ліміти на покарання громадян, які затверджував особисто «товариш Сталін». Вироки за І категорією означали «розстріл», за ІІ категорією — ув’язнення в концтаборах. Цей наказ, як згадував терорист СРСР № 1 Павло Судоплатов, редагував особисто Сталін. А нарком внутрішніх справ Микола Єжов у телеграмі, адресованій тодішньому наркому НКВС Української РСР Ізраїлю Леплевському, писав:
«Вимагаю з петлюрівцями, іншою наволоччю не панькатись, а ставити до стінки… Вирок трійок може бути лише один — смерть».
путінська росія — єдина держава, що постала на руїнах колишнього СРСР, де практично заборонено згадувати ті страшні часи. Воно й не дивно: сьогоднішній московський фюрер є вихідцем із надр ВЧК-ГПУ-НКВС-МДБ-КДБ, які впродовж десятиліть творили беззаконня, зживши з білого світу мільйони людей.
Ми не лише не знаємо достеменно скільки саме наших дідів і прадідів були знищені радянсько-комуністичним режимом, а й не відаємо, скільки безіменних могил розкидано по Україні. А що вже казати про віддалені райони росії, куди їх відправляли на «перевиховання»? Бо ж радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів: місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.
