ЇХАТИ ЧИ ЛИШАТИСЯ?
ЇХАТИ ЧИ ЛИШАТИСЯ? Зараз просять евакуюватися жителів окремих регіонів України і багато хто буде ставити собі саме це питання. Це дуже складне питання. Бо легкого рішення немає.
Є помилкові думки. Ось наприклад:
- почнеться - тоді поїду.
Ні. Простіше поїхати, коли ще не зовсім почалося. Виїжджати під обстрілами - складніше, небезпечніше, дорожче.
- я пересиджу в підвалі.
Погана ідея. Підвал - не бункер. Вас може завалити. Ви або ваші близькі можете залишитися без води, їжі, медичної допомоги. Ми ніколи не порахуємо, скільки людей померло через запалений апендицит чи легке поранення, яке в підвалі перетворилася на вкрай тяжке.
- мені байдуже, де помирати.
Вам-то байдуже, але вас точно хтось любить. Не треба примушувати рідних вас відкопувати, шукати, або сусідів ховати у дитячому пісочнику. Є різниця де, як і з ким помирати, раз хтось там зібрався.
- що вони мені зроблять?
Візьмуть в полон, згвалтують, знущатимуться, пограбують, допитуватимуть, вб‘ють, мучитимуть рідних на ваших очах тощо.
- хто мене де чекає?
Почніть самі себе десь чекати. В іншому місці не буде легко, але ви будете живі, ваші рідні будуть у безпеці. Вам буде важко, іноді навіть дуже. Ви буде відчувати себе зрадником, боягузом і вас буде переслідувати відчуття сорому. Але ви не будете заважати ЗСУ, в яких ми так віримо.
- я буду тут допомагати.
Але більше заважати. Бо вас треба буде евакуйовувати, годувати, перевіряти, чи ви живі, намагатися не влучити у ваш будинок тощо. Плести сітку можна в іншому місті. Допомагати людям також можна всюди. Іноді велика допомога не стати заручником, жервтою чи мішенню.
- я хвора/ хворі батьки/ тварини тощо.
Якщо вам все одно доведеться виїхати ( подивіться на Марік), то виїхати всім цим складом простіше не під обстрілами.
- вагітна/ діти / вагітна з дітьми
Якого ви досі не виїхали????
- в мене тут чоловік воює
Це дуже складно бути далеко. Але не відволікайте. Дайте воювати і захищати.
- якщо я поїду, то хто ж лишиться?
А якщо ви загинете, то хто повернеться?
- а мені так хочеться. Маю право.
Перехочеться.
МИ НЕ МОЖЕМО ВПЛИНУТИ НА ВАШЕ РІШЕННЯ.
Воно буде тільки вашим.
Але є золоте правило: не заважайте!
! Якщо ваша робота вкрай важливо і ви вимушені лишитися - будьте максимально обережні. Не ризикуйте зайвий раз. Майте аптечку, запас їжі та води. І все одно будьте готові евакуйовуватися.
! Не виїжджайте під щільним обстрілом - спробуйте пересидіти в безпеці, поки не стихне.
! Шукайте тих, хто зможе вам допомогти.
! Допомагайте тим, кому ви можете допомогти.
! Зберіть речі заздалегідь - документи, чисту білизну, аптечку, гроші, плєдік, переноску чи сумку для тварин, фото, зарядку для телефона.
!! І не лазьте під обстрілами. Бо від цього «я пішов подивитися на ворожий танк і мене поранили» хочеться не співчувати, а стукнути. Вас полізуть витягати і помножиться кількість постраждалих.
Будьте уважні та обережні.
ЩО РОБИТИ, коли ви все ж поїхали:
- піклуйтеся про себе
- не стидайтеся. Не треба жити у вічному соромі. Це руйнує вас
- просіть про необхідну допомогу
- говоріть з іншими людьми
- не тримайте в собі біль
- не рвіться назад - буде ще час
- поплачте, якщо дуже хочеться. Але ще поїжте, помийтеся, поспіть, перевдягніться, зігрійтеся
- заспокойте дітей та тварин
- допомагайте людям, які вас прихистили
- будьте корисними, але не бійтеся бути даремними "бесполєзнимі"
- боятися - нормально
- знайдіть родичів і підтримуйте зв‘язок
- кажіть людям, яких ви любите, що ви їх любите
- питайте «як ти?» в тих, хто лишився
- діліться способами, як виїхати і розміститися
- спробуйте не захворіти чи хоча б не запустити хворобу
- вірте у нашу перемогу
- дивіться, як живуть люди, вчіться в них новому і діліться досвідом.
- спробуйте лишатися людиною і зберігати гідність.
Текст: Natasya Nagorna
