Коректне спілкування: ветерани/ветеранки з порушеннями зору, слуху чи мовлення
Бойовий досвід змінює людину. Йдеться як про невидимі рани унаслідок пережитого, так і про видимі фізичні – багато людей повертаються додому з набутою інвалідністю.
І часто друзі, колеги губляться: як тепер поводитися? Якщо, наприклад, людина має протез чи користується кріслом колісним 
Одне загальне правило завжди актуальне: будьте собою. Якщо звикли тиснути руку при зустрічі – робіть це й надалі. Таке привітання цілком природнє навіть із тими, кому важко рухати рукою або хто користується протезом.
Фокусуватися треба не на інвалідності людини, а на її особистості або на проблемі / темі, яку ви обговорюєте. Будьте уважними у спілкуванні, поважайте співрозмовника / співрозмовницю та за можливості розташуйтеся так, щоб ваші обличчя були на одному рівні.
Не проявляйте надмірної уваги, адже не завжди люди з інвалідністю її взагалі потребують.
Не варто кардинально змінювати формат спілкування з людиною виключно через те, що вона отримала інвалідність. Звісно, певні рекомендації є. Наприклад, звертаючись до ветеранів / ветеранок із посткомоційним синдромом, які погано чують, потрібно говорити голосніше.
Більше таких рекомендацій для взаємодії з повагою до гідності та бойового досвіду 
У спецільному розділі «Довідника безбар’єрності» – «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» 
https://bit.ly/3JKOTal
Та у створеному на його основі однойменному освітньому серіалі, який можна переглянути на Дія.Освіта – https://bit.ly/3UYvZSK або на YouTube Ти як? – https://bit.ly/4aZfBZ0
Проєкт реалізовано у межах ініціативи першої леді Олена Зеленська.
Що ще варто знати
Крісло колісне – це частина недоторканного простору людини, тому не опирайтеся на нього.
Особисті кордони важливі. Не допомагайте людині з інвалідністю без її дозволу чи прохання. Можна запропонувати підтримку, а після згоди – уточнити, що і як робити. Якщо ж людина відмовилася, поважайте її вибір.
Не соромтеся запитати, якщо ви чогось не знаєте. Як звертатися, як спілкуватися, як зручніше поводитися. Загалом варто шукати окремий підхід у взаємодії з кожною людиною, незалежно від того, має вона інвалідність чи ні.
Дайте більше часу на висловлення думки людині з порушеннями мовних функцій. У такій взаємодії треба бути терплячими, уважними, мотивувати до спілкування.
Коректно сприймайте жарти людини з інвалідністю. У такому форматі вона може розповідати про те, що призвело до отримання травми. Можливо, у вас бачать людину, якій можна довіряти, і так налагоджують з вами контакт. Тому не варто різко або співчутливо реагувати.
Освітній серіал «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» створено з ініціативи Міністерство цифрової трансформації України у межах комунікаційної кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я – ініціативи першої леді Олени Зеленської. Проєкт реалізовано за підтримки Координаційний центр КМУ / Mental Health UA, ГО Безбар'єрність та компанії Visa – учасниці спільноти «Бізнес без бар’єрів».
Центр координації експертизи та промоції безбар’єрності як нової суспільної норми
