Давиденко Володимир Ігорович
Давиденко Володимир Ігорович
(позивний «Вальтер»)
28.03.1991 – 04.05.2022
Володимир Давиденко народився в місті Красногорівка. Опанував професію маркетолога у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Туган-Барановського. Після закінчення навчання працював приватним підприємцем.
Був єдиною дитиною в родині. Ріс звичайним хлопцем, захоплювався музикою, боксом, мав великі перспективи у цьому виді спорту. Дуже любив тварин.
У 2014 році, після початку війни, Володимир переїхав до міста Кропивницький. Там познайомився з дівчиною Веронікою, з якою одружився. Працював у барі.
У жовтні 2016 року добровільцем пішов до військrомату та підписав перший контракт на 3 роки з військовою частиною А0666.
«Військова справа – це моє. Я розумію, куди я йду», – сказав він рідним.
28-ма окрема механізована бригада, в якій служив «Вальтер», виконувала бойові завдання на Донецькому напрямку: тримала оборону Красногорівки, Марʼїнки, Новомихайлівки.
1 листопада 2021 року Володимир підписав контракт із 36-ю окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Так почалася його служба навідником десантно-штурмового відділення.
Наприкінці 2021 року бригаду морпіхів з Миколаєва направили до Маріуполя, де військовослужбовці, в тому числі й Володимир Давиденко, зустріли повномасштабне вторгнення. Воїни мужньо тримали позиції на металургійному заводі «Азовсталь» - на «Трубі», «Урані» та «Лотосі».
Старший матрос Володимир Давиденко на псевдо “Вальтер” загинув 4 травня 2022 року в Маріуполі у депо металургійного комбінату «Азовсталь».
За оборону «Азовсталі» героя нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Честь. Слава. Держава» (посмертно).
Поховали Давиденка В.І. - оборонця Маріуполя на Алеї почесних поховань Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.
Вдома на нього чекали дружина, донька, мати та батько.
