Корнієнко Дмитро Михайлович
Корнієнко Дмитро Михайлович
позивний «Корінь»
54 -й окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи, 1 батальон, навідник – оператор механізованої роти механізованого батальйону
06.09.1997 – 11.04.2025
Народився в селі Максимільянівка Покровського району Донецької області.
По закінченню школи пішов працювати на Курахівську ТЕС, що на Донеччині.
У 2017 році Дмитра призвали на строкову військову службу. Під час служби приймав участь у параді на Хрещатику на День Незалежності України у 2018 році.
Відслуживши рік в армії, Дмитро пішов працювати кінологом до виправної колонії №82 в смт Гостре Донецької області. Він дуже полюбляв тварин, особливо собак, і навіть ділився знаннями про їх дресирування.
17 лютого 2020 року добровільно прийняв рішення захищати Батьківщину. Контрактну службу проходив в 54 -й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи, 1 батальон, навідником – оператором механізованої роти механізованого батальйону. Тут Дмитро зустрів своє кохання, познайомившись з Людмилою. Людмила з 2019 року була старшим бойовим медиком в роті, нагороджена орденом «За мужність» III ступенів, медаллю «За врятоване життя». В 2020 році Дмитро та Людмила одружилися, ніколи не розлучалися, були поруч, підтримували одне одного.
Дмитро встиг пройти пекло передової: Мар'їнка, Бахмут, Луганщина.
Людмила служила до 2024 року, потім пішла в декретну відпустку, народила донечку. Але нажаль бойовий шлях Дмитра був дуже коротким…
Старший солдат Дмитро Корнієнко загинув 11 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Білогірка Сіверськодонецького району Луганської області. Йому навічно 27 років.
Поховали героя на Алеї Слави міста Бровари Київської області.
В нього залишилися дружина та маленька донечка.
«Добра душа. Такого як він – нема і більше не буде»- кажуть побратими.
Нагороди та відзнаки:
- Відзнака «Знак пошани» Всеукраїнського об'єднання «Країна»;
- Відзнака « Учасник військового параду 2018 року»;
- Медаль «Ветеран війни».
